Походження: Зустрічається в Північній Америці у вологих листяних лісах, а також у сухих гірських лісах як підлісок і на занедбаних полях.

Форма: Листопадний, тугорослий, дуже декоративний широко розгалужений кущ або невелике дерево з низьким дулом.

Розмір: Висота 4-6 м (іноді вище) і стільки ж завширшки. Дуже старі рослини розростають більше в ширину.

Тривалість життя: Понад 50 років.

Кора та дуло: Діаметр дула до 30 см. Молоді пагони зелені або пурпурові, часто із сізою повстю. Стара кора з прямокутними нарістами (виглядає, як спина алігатора).

Листя: Розташоване суто, яйцеподібної або еліптичної форми, завдовжки 7-15 см, сильно загострені, краї трохи махрові, темно-зелені, з нижнього боку білинні. Осіння забарвлення яскраве та помітне від вогненно-червоного до фіолетового.

Цвітіння: Зелені головки діаметром до 12 мм, оточені 4 білими пелюстками-листами.

Плоди: Вогненно-червоні, яйцеподібні, діаметром 1,5 см.

Коріння: Добре розвинені у верхніх шарах ґрунту тонкі корені.

Освітлення: Світлолюбна рослина, але витримує й півтонінь.

Ґрунт: Найкраще підходять свіжі, пухкі, гумусні, слабокислі або нейтральні ґрунти. Не витримує застій води та вапняння.

Морозостійкість: Витримує температуру до -32. Зона морозостійкості: 5-9.

Особливості: Для підтримання вологи коріння необхідно закрити висадкою поруч інших рослин або мульчування. Перші весняні заморожування можуть вражати молоді пагони.

Використання в дизайні: Дерн квітковий стане прикрасою й додасть індивідуальності саду або паркові будь-якого розміру. До речі, він буде в саду в сучасному, пейзажному чи азійському стилі. Його можна висаджувати як солітер, так і в регулярних посадках-аллеях або високих бордюрах. Навесні дерн, покритий білою піною квітів, а восени листя «розквітає» всіма відтінками червоного та пурпурового. Дерн квітковий — офіційний символ штатів Вірджинії та Сантас, а його квітка — Північної Кароліни. Англійська назва рослини — dogwood — пов'язана з використанням дуже твердої деревини дерна для виготовлення дерев'яних кинджалів — dags.